Нагадуємо, що до 1 квітня 2019 року триває черговий період подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація) за попередній рік. 

Зверніть увагу, хто ще не подав електронну декларацію, до закінчення періоду залишилось трішки більше тижня! Порядок, види та строки подання декларацій визначено статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон).

Хоча більшість суб’єктів декларування вже третій рік подають електронну декларацію відповідно до Закону, до цього часу залишається багато питань у працівників державних лісогосподарських підприємств щодо необхідності, порядку і правильності заповнення декларацій, відповідальності за неподання тощо, а помилки при заповненні є типовими.

Дуже часто лунає питання, які саме працівники державних лісогосподарських підприємствах в обов'язковому порядку повинні подавати декларації, відповідь на це питання підкаже законодавство:

- посадові особи державної лісової охорони (п.п. е п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону), до яких, зокрема відноситься: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства (Положення про державну лісову охорону, затверджене постановою КМУ від 16.09.2009 № 976);

 

-           оскільки, згідно норм чинного цивільного законодавства, державні лісогосподарські підприємства є юридичними особами публічного права, то згідно п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону посадові особи юридичних осіб публічного права для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і, відповідно, зобов’язані подавати декларацію. До таких посадових осіб відносяться працівники, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника.  Адміністративно-господарські функції (обов’язки) – це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) – це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. 

Отже, працівники державних лісогосподарських підприємств можуть бути віднесені до посадових осіб юридичних осіб публічного права за умови визнання їх посадовими особами статутом відповідного підприємства та/або здійснення ними організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, згідно обов'язків, встановлених посадовою інструкцією. Крім того, вважати посадовими особами - суб'єктами декларування можна лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов'язки на постійній основі. Наприклад, наявність у посадовій інструкції працівника положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки на час відсутності керівника структурного підрозділу не є достатнім для того, щоб вважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб'єктом декларування відповідно до Закону. Цей висновок не змінюється навіть в разі фактичного виконання таких обов'язків упродовж звітного періоду. Тобто, в разі тимчасового виконання працівником організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на час відсутності керівника підрозділу у звітному періоді у нього не виникає обов'язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за цей період.

 

Щодо видів декларацій:

- Суб’єкти декларування в день прийняття на роботу на державне лісогосподарське підприємство подають «щорічну» декларацію за попередній рік, що передує прийняттю на роботу. 

- Щороку з 1 січня до 1 квітня подають «щорічну» декларацію за попередній звітний період (рік).

- У разі звільнення із займаної посади, в день звільнення подають декларацію «перед звільненням», яка охоплює звітний період, що не охоплений попередніми поданими деклараціями. 

- Після припинення діяльності на підприємстві, з 1 січня до 1 квітня року, наступного за звітним роком, в якому припинено таку діяльність, суб’єкт декларування повинен подати декларацію «після звільнення» за весь попередній рік.

Якщо суб’єкт декларування звільняється з 1 січня до 1 квітня, то йому бажано подати дві декларації – «щорічну» за попередній рік і «перед звільненням» з 1 січня поточного року і по дату звільнення (це зумовлюється різними розмірами прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб у відповідних періодах).

 

Крім вищезазначених видів декларацій, відповідно до ч.2 ст. 52 Закону, у разі суттєвої зміни у майновому стані  суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (далі – ПМ, для 2019 року 50 ПМ – це 96050 гривень), зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний подати повідомлення про зміни в майновому стані шляхом заповнення відповідної форми на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК). 

Крім того, варто звернути увагу, що обов’язок подавати повідомлення про зміни в майновому стані припиняється після подачі декларації «після звільнення» в разі припинення діяльності на підприємстві.

 

Щодо можливості здійснити виправлення у декларації. Після подання декларації, у суб’єкта декларування є 7 днів для подання виправленої декларації у випадку виявлення ним недостовірних даних у поданій декларації. У разі виявлення суб'єктом декларування у поданій декларації недостовірних відомостей після спливу семиденного строку суб'єкт декларування може звернутись до НАЗК через персональний електронний кабінет, деталізовано описати виявлені неточності або помилки. Відповідна інформація буде врахована НАЗК у разі проведення повної перевірки (перевірки) декларації відповідного суб'єкта декларування.

 

Статтею 46 Закону визначено інформацію, яка повинна зазначатися в декларації. Це, зокрема:

-           відомості про суб’єкта декларування та членів його сім’ї;

-           об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, знаходяться в оренді або на іншому праві користування;

-           відомості про об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстровані в установленому законом порядку;

-           цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 ПМ (у 2018 році - 176200 гривень), що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте право;

-           цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів;

-           інші корпоративні права, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, із зазначенням найменування кожного суб’єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні;

-           юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;

-           нематеріальні активи, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, у тому числі об’єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті;

-            отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;

-           наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах;

-           фінансові зобов’язання, у тому числі отримані кредити, позики, зобов’язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти;

-           видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 ПМ (у 2018 році - 88100 гривень);

-           посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом;

-           входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях).

 

НАЗК за результатами аналізу декларацій під час здійснення їх повних перевірок сформувало перелік найпоширеніших помилок, які допускають суб’єкти декларування під час заповнення декларацій:

1) під час заповнення розділу 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» невірно визначають чи належить їхня посада до посад, пов’язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим Національним агентством;

2) не зазначають у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» відомості щодо об’єктів нерухомості, які вони або члени їх сімей на будь-якому праві використовували для проживання або які є їх зареєстрованим місцем проживання;

3) не зазначають у розділах 3 «Об’єкти нерухомості» та 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» інформацію стосовно нерухомості та транспортних засобів: їх вартості, прав на об’єкт та дати його набуття, кадастрового номера, ідентифікаційного, реєстраційного номерів;

4) не зазначають у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» транспортні засоби, які «відчужені» за довіреністю. Декларанти хибно вважають, що видана довіреність на розпорядження майном від їх імені є відчуженням майна та свідчить про перехід права на це майно;

5) не зазначають в розділі 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або член його сім’ї» інформацію про відповідні юридичні особи. Декларанти помилково вважають, що зазначення таких юридичних осіб в розділі 8 «Корпоративні права» є достатнім;

6) зазначають в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» самого себе джерелом отриманого доходу;

7) не зазначають в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» отриманих кредитів. Суб’єкти декларування хибно вважають, що зазначення кредиту в розділі 13 «Фінансові зобов’язання» є достатнім;

8) не зазначають загальний розмір фінансового зобов’язання у розділі 13 декларації;

9) не зазначають у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» правочини, вчинені суб’єктом декларування у звітному періоді, або зазначають правочини, які вчинені членами сім’ї, тобто «зайву» інформацію;

10) зазначають об’єкт, відчужений у звітному періоді, як наявний на кінець такого періоду.

На сайті НАЗК можна знайти, зокрема:

-           роз’яснення щодо заповнення декларацій за посиланням https://nazk.gov.ua/rozyasnennya ;

-           можна ознайомитися з найчастішими запитаннями та знайти відповіді на них а посиланням https://nazk.gov.ua/naychastishi-zapytannya ;

-           а також можна знайти поширені запитання при роботі з Єдиним державним реєстром декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за посиланням https://nazk.gov.ua/poshyrenni-zapytannya-pry-roboti-z-yedrdo.

 

Згідно статті 49 Закону державні лісогосподарські підприємства зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у порядку, передбаченому Порядком перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженому рішенням НАЗК від 06.09.2016 № 19, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2016 р. за № 1479/29609.

 

За порушення вимог антикорупційного законодавства передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Так, статтею 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення вимог фінансового контролю» передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого становить: 

850 - 1700 гривень (50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) – у разі  несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

1700 - 3400 гривень (100 - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) – за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані;

1700 – 5100 гривень (100 - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) з конфіскацією доходу чи винагороди та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 1 рік – за вчинення вищезазначених дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, -

17000 – 42500 гривень (1000 – 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) - за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (за 2018 рік – від 176200 до 440500 гривень).

Кримінальна відповідальність настає у випадку подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (від 440500 гривень за 2018 рік), а також у випадку умисного неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації.

Крім цього, інформація про особу, яка вчинила корупційне правопорушення вноситься до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Відповідно до статті 61 Закону юридичні особи забезпечують розробку та вжиття заходів, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання і протидії корупції у діяльності юридичної особи. Статтею 62 Закону встановлено, що в обов’язковому порядку у державних підприємствах, державна частка яких перевищує 50 відсотків, де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень, керівником підприємства затверджується антикорупційна програма. Антикорупційна програма є комплексом правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. Для реалізації антикорупційної програми на підприємстві призначається особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми (далі - Уповноважений).

Уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою. Основними завданнями уповноваженого є, зокрема, підготовка, забезпечення та контроль за здійсненням заходів щодо запобігання корупції; надання методичної та консультаційної допомоги з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства; участь в інформаційному та науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та виявлення корупції, а також міжнародному співробітництві в зазначеній сфері; проведення організаційної та роз’яснювальної роботи із запобігання, виявлення і протидії корупції; здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів; здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства. Уповноваженим може бути фізична особа, яка здатна за своїми діловими та моральними якостями, професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні обов’язки.

Наведений матеріал спрямований на роз'яснення працівникам державних лісогосподарських підприємств основних питань щодо подання декларацій, а також інших питань по запобіганню корупції на підприємстві. Даний матеріал не є нормативно-правовим актом та не є офіційним роз’ясненням норм чинного законодавства.